Сировина: від картки до готового виробу

Окремого довідника сировини в системі немає, і шукати його не треба. Сировина, матеріали, покупні деталі й роботи — це все картки товару, у тому самому реєстрі, де лежить те, що ви продаєте. Різниця лише в тому, як картка заповнена і що з нею роблять далі.

Нижче — увесь шлях: від картки матеріалу до документа виробництва, з відповіддю на питання, яке ставлять найчастіше: чи треба заздалегідь вносити сировину з цінами.

Крок 1. Картка матеріалу

Створіть картку в реєстрі товарів і заповніть три речі:

• Назва — те, що побачить комірник у документі;
• Одиниця виміру — штуки, метри, кілограми, години;
• Тип товару — перемикач на вкладці «Ціна»: «Складський товар» для всього, що лежить на складі (фанера, гайки, упаковка), і «Робота/Послуга» для того, що витрачається часом (розпил, столярка, пакувальні роботи).

Код можна не вигадувати: якщо для групи товару (або загально) задано серію номерів, лишіть поле порожнім — система підставить код сама; див. Як зробити, щоб код підставлявся сам.

Тип — не формальність. Складський матеріал списується із залишку складу й потребує приходу; робота залишку не має і входить у собівартість лише сумою. У демонстраційній базі це видно одразу: ФАНЕРА «Фанера 150х150 лист» — складський товар у штуках, РОЗПИЛ «Розпил» — робота в годинах.

Крок 2. Чи треба заздалегідь вносити ціни

Ні, окремо «завести сировину з цінами» перед складанням карти не потрібно. Собівартість рядка в технологічній карті береться з картки — з поля «Собівартість у базовій валюті» (вкладка «Склад»; поле видно лише з правом «Показувати собівартість»), і потрапити туди вона може трьома шляхами:

1. Сама — система записує туди собівартість при проведенні надходження матеріалу за замовленням постачальнику, щоразу — останнього. Купили фанеру по 500 за замовленням — у картці з'явилося 500, і в нову карту вона підставиться сама. Надходження без замовлення поле не міняє;
2. Руками в картці — поле звичайне, його можна заповнити заздалегідь. Так роблять для робіт, які на склад не приходують: у картці «Розпил» стоїть 200 за годину;
3. Руками в рядку карти — якщо немає ні того, ні іншого, впишіть собівартість прямо в технологічній карті.

Порожня ціна збереженню карти не заважає: карта складеться, просто планова собівартість вийде нульовою.

Важливо розуміти, що ця ціна — планова. Фактичну собівартість виробництво рахує за залишками складу методом FIFO, а не за картою. Розбіжність плану й факту — нормальна річ, і вона видна в документі виробництва.

Крок 3. Прихід сировини на склад

Сировина потрапляє на склад звичайним документом «Надходження» — тим самим, яким приходують товар для продажу. Окремого «надходження сировини» в системі немає.

Цей крок обов'язковий для складських матеріалів: виробництво списує їх із реального залишку, і без приходу списувати не буде з чого. Роботи приходувати не треба — залишку в них не буває.

Проведене надходження ставить залишок на склад, а надходження за замовленням постачальнику ще й записує собівартість у картку — ту саму, з кроку 2.

Крок 4. Технологічна карта

Коли картки заведені, складіть технологічну карту — рецепт виробу: що і скільки витрачається на одну одиницю.

Рядки з вхідною кількістю — те, що витрачається; рядок із вихідною кількістю — те, що виходить. Матеріали й роботи стоять в одній матриці поспіль: фанера 1 шт, розпил 2 години, гайка 10 шт, болт 10 шт, столярка 2 години, пакет 1 шт, упаковка 1 година — і на виході один виріб.

Правіше в матриці — колонки «Етап» і «Черга»: за ними виробництво наріже окремі операції. Докладний розбір — у статті про технологічну карту.

Крок 5. Замовлення і виробництво

Далі два документи:

• Замовлення на виробництво розгортає карту на потрібну кількість — план;
• Виробництво списує матеріали зі складу й приходує готовий виріб — факт.

Готовий виріб — це теж картка товару, складська, і після виробництва вона стає на залишок як звичайний товар.

Типові ситуації

Матеріал не знаходиться при доборі в карту. Перевірте, чи не закрита картка позначкою «Закрито»: закриті в списки вибору не потрапляють. Див. Чому запис не видаляється.

Роботи в карті не хочеться міряти годинами. Одиниця в роботи може бути будь-яка — година, зміна, операція. Важливо лише, щоб ціна в картці була за цю саму одиницю.

Собівартість у карті не збіглася з фактичною. Так і має бути: карта зберігає план, виробництво рахує факт за FIFO із залишків складу.

Напівфабрикат входить у виріб. Вкажіть його рядком у карті як звичайний матеріал. Друга карта при цьому не розгортається: напівфабрикат треба виготовити окремим документом виробництва й оприбуткувати на склад.

Сировина прийшла, а в карті ціна стара. «Собівартість у базовій валюті» підставляється в рядок карти в момент вибору товару, і вже складена карта сама не перераховується. Для матеріалу це не заважає: замовлення на виробництво й виробництво, розгортаючи карту, беруть планову собівартість матеріалу зі свіжої картки, а ціну з рядка карти — лише коли в картці порожньо. Для роботи навпаки — першою йде ціна з рядка карти, тож застарілу ціну роботи поправте в рядку вручну.